Учителі мають змогу щодня спілкуватися з учнями і спостерігати їхній фізичний розвиток. Тому я порадив би їм цікавитися станом здоров'я кожної дитини і, якщо у когось із дітей є хронічні захворювання, створити все необхідне, щоб хвороби не прогресували і не загострювалися.
Якщо, наприклад, страждає опорно-руховий апарат, слід чітко дозувати фізичні навантаження, якщо шлунково-кишковий тракт, дитина повинна знати, що їй можна їсти, а від чого варто утриматися. Діти з поганим зором мають пам'ятати, що стрибки і певні види спорту їм протипоказані.
Треба берегти хребет і пам'ятати, що він розвивається до двадцяти одного року, а весь організм у цілому — до двадцяти восьми років. Особливої уваги вимагає профілактика сколіозу, адже його може спричинити незручне довготривале сидіння в одній позі під час занять. На сколіоз страждає п'ять відсотків дітей у світі, тобто кожний двадцятий. Щоб не було сколіозу і проблем із зором, дітей треба періодично пересаджувати — справа наліво, зліва направо. Особлива увага має бути приділена освітленню шкільного приміщення, а також його вентиляції, бо протяги загрожують різними хворобами.
Життя дуже часто складається зі стресових ситуацій. Звідки вони беруться? Кожна людина щось планує, формує для себе певне завдання і передбачає кінцевий результат. Якщо цей кінцевий результат не збігається із задумом, то виникає стрес. А стрес як проходить?
Для нього є два виходи, — коли людина може керувати своїми, частіше негативними, емоціями і коли вона не владна над своїм організмом. Тобто людина в стресовій ситуації зовні зберігає спокій, начебто врівноважена і може навіть керувати мімікою, мовою, слізьми чи диханням, але ніколи і ні за яких обставин вона не зможе управляти серцебиттям, тонусом кишковика чи судин.
Відомий історичний факт про те, як Юлій Цезар добирав воїнів у свою армію. Кандидатів ставили в стрій, несподівано випускали до них тигра чи лева й уважно дивилися на реакцію кожного. Тих, що зблідли, брали, а хто почервонів, ні. Чому? Бо у перших у стресовій ситуації стискаються судини, підвищується тонус симпатичної системи, і вони бліднуть, тобто коли треба змобілізувати всю енергію, нервова система таких людей вже підготовлена до цього. Вони ще не знають, що робитимуть, але вже зосередились і внутрішньо зібралися. А в тих, що почервоніли, навпаки — накопичується енергія, розширюються судини, тобто задіюється парасимпатична система, яка існує для резервування, відродження сил. Організм таких людей не готовий до миттєвої реакції.
Так ось, якщо людина у стресовій ситуації не змінила виразу обличчя, не підвищила голосу, не заплакала, але в цей час у неї сильно билося серце, підвищувався тонус судин, то рано чи пізно (якщо це відбуватиметься регулярно), вона захворіє на виразку. Але, на щастя, більшість людей, навпаки, при стресі плачуть, сміються, кричать, тобто випускають свої емоції назовні і тим самим захищають свій організм. Ось на такому балансуванні все в організмі й побудовано. Тому не можна довго тримати в собі емоції, бо людина, яка тримає все в собі, може отримати раптовий напад серця або захворіти на іншу хворобу — треба вміти керувати почуттями.
І саме в юності, коли формується ендокринна система, молода людина через дріб'язок може або грубо і жорстоко прореагувати на дрібницю, або взагалі не звернути уваги на дуже серйозну проблему. Тому вчителям треба завжди пам'ятати про парадоксальність поведінки підлітків.
І найголовніше, що треба завжди пам'ятати: нервова система повинна відпочивати.
Учителі мають змогу щодня спілкуватися з учнями і спостерігати їхній фізичний розвиток. Тому я порадив би їм цікавитися станом здоров'я кожної дитини і, якщо у когось із дітей є хронічні захворювання, створити все необхідне, щоб хвороби не прогресували і не загострювалися.