Насіння кавунів і динь усі Глодоси і вся Козакова Балка купують у Прокопа Ярмоленка. То дуже цікавий чоловік у степу! Він перший перебрався з села на хутір, коли там, на яругах, нарізували ділянки для садиб, поближче до поля. У нього поля небагато, десятин вісім, а родини — дев'ять душ. Наймитів не тримав ніколи. Із старшими синами й дочками розчистив хащі на горбі над яром, самотужки спорудив хату.
За кілька літ викохав сад, яким милувалися Балка і всі проїжджі люди. Сад був не лише під хатою. На крутому пагорку Ярмоленко викопав широкі тераси, мов припічки, і засадив їх найкращими щепами. Він здавна дружив із земським агрономом, який наїздив з Новоукраїнки. Між яблунями й грушами на терасах поставив десятки чудових рамочних вуликів. І мед щоліта збирав пудами...
Ярмоленко перший у селі почав сіяти на своєму участку вику, люцерну, конюшину. Господарі переймали усякі новини польові не від земського агронома, а від невсипущого Прокопа Ярмоленка. Його люди вважали своїм, народним агрономом. Що завів у себе Прокіп, то вже недарма.
Цей невтомний чоловік, що, здається, працював не лише днями, а й ночами, у всякій новизні ніде не помилиться! От він заводить у своєму господарстві десятки й сотні кролів. І все найкращої породи, білих, сірих, пухнастих — великих, мов середнього зросту щенята. І все село починає розводити кролів... Беруть на розвод у нього. Навіть землю під терасами у яру він використовує по-своєму. Там протікає маленький потічок, повесні збирається тала вода. Прокіп починає довбати копанки, розчищає та викопує невеликий ставок і розводить там коропів... Кормові буряки на його полі родять завбільшки з відро, а кормові кавуни для коней — ще більші. Усе те Ярмоленко робить сам, звісно, з поміччю синів і дочок.
І досі пам'ятаю. Була страшна посуха двадцять першого року. Люди у нашім степу вмирали з голоду так густо й жахливо, як і на Поволжі; поля між Глодосами і Козаковою Балкою були голі, сірі й тверді, мов черінь. І тільки дві десятини пшениці у Прокопа Ярмоленка, засіяні восени на чорному пару, виросли і вродили, як щороку. Уродили — без єдиного дощику! То було чудо для всіх...
Коли наприкінці двадцятих років утворилася в нашім степу перша комуна, люди обрали Прокопа агрономом. Він домігся ухвали громади і протягом кількох літ обсадив усі шляхи біля ланів гарними деревами. Коли доведеться вам їхати від Глодос на Козакову Балку влітку, ті дерева й тепер будуть шуміти, ніжно шелестіти до вас — живою радістю й тихим привітом з далеких літ. Від життя і доброго серця народного агронома моїх степів... Тож і насіння для баштана було від дядька Прокопа. А гатунки його різноманітні й відомі на всю Херсонщину!
Насіння кавунів і динь усі Глодоси і вся Козакова Балка купують у Прокопа Ярмоленка. То дуже цікавий чоловік у степу! Він перший перебрався з села на хутір, коли там, на яругах, нарізували ділянки для садиб, поближче до поля. У нього поля небагато, десятин вісім, а родини — дев'ять душ. Наймитів не тримав ніколи. Із старшими синами й дочками розчистив хащі на горбі над яром, самотужки спорудив хату.